CFA Soсiety Ukraine

Інвестиції в акції від А до Я

Як інвестувати в акції в Україні чи за кордоном? Які акції українських компаній цікаві для інвестування? Де брати інформацію про акції? В чому специфіка фондового ринку України?

Дізнавайтесь у цьому відео із Андрієм Дмитренко, CFA, керуючим директором інвестиційної компанії Dragon Capital

 

В чому специфіка фондового ринку України?

Функції фондового ринку — це залучення і перерозподіл капіталу. Становлення фондового ринку в Україні було нестандартне, тому що він з’явився не через залучення капіталу, а через ваучерну приватизацію. Люди набули у власність акції не через свідомий вибір, а через те що їм їх назначили — ваучери обмінювалися на певну частку в компаніях. З 1996 року ринок запрацював, почався обмін акціями, дехто акумулював контрольні пакети і таким чином отримав можливість керувати компаніями як головний мажоритарний власник. В населення не було ні знань, ні можливостей робити свідомий вибір і тільки в 2009 році з’явився онлайн трейдинг — можливість торгувати акціями через інтернет. Саме тоді в Україні з’явився клас інвесторів, яким було цікаво реалізовувати свої інвестиційні стратегії.

Довгий час на українському фондовому ринку домінували західні інституційні інвестори, тому що вони були більш досвідченими, бачили яким чином проходив розвиток фондових ринків в сусідніх країнах: Чехії, Польщі, Угорщині. Вони чудово розуміли, що вартість українських компаній значно недооцінена. Наприклад, однаковий за характеристиками металургійний актив в Україні коштував 100 млн доларів, а в Східній Європі він би коштував 400 млн доларів, в Західній Європі — вже 2 млрд доларів. Тому інвестори готові були ризикнути і інвестувати 100 млн доларів в українські підприємства, не дивлячись на недосконале законодавство, яке б гарантувало повернення інвестицій. Також великою проблемою був валютний контроль. Не дивно, що український фондовий ринок проходив через низку криз, коли ціна акцій падала. Пік фондового ринку України прийшовся на кінець 2007 року – початок 2008 року, а потім прийшла криза. Це була глобальна криза ліквідності. На той час світові центробанки не так активно підтримували учасників ринку, тому вартість акцій суттєво впала в усьому світі. Відновлення світових фондових ринків було набагато швидшим і сильнішим. Якщо подивитися на порівняльні графіки, український фондовий ринок спочатку в своїй динаміці значно випереджав більш інертний, хоча зростаючий американській ринок. Та починаючи з 2011 року, український фондовий ринок занепадав і це було не лише в значенні вартості капіталізації, але й в кількості угод які укладаються. Американський ринок навпаки продовжив своє зростання.

Чому так сталося в Україні? На це вплинуло багато факторів: валютний контроль, інші види адміністративних складностей на шляху інвестиційних грошей, відсутність адекватного законодавства, яке б покращило сприйняття України західними інвесторами. Також відсутність достатньої кількості нових компаній і нових технологій.

 

Які акції українських компаній цікаві для інвестування?

В Україні експортно-орієнтована економіка, є домінуючі галузі, які досі залишаються приватизовані державою або в яких є маленький free float. Практично вся металургія належить кільком інвесторам, які контролюють понад 95-98%, відповідно на ринку торгуються 2-3% акцій цієї компанії. Багатьом інвесторам це не цікаво, тому що головний акціонер може чинити значний вплив і є ризик невиплати дивідендів. 

Україна має чудових спеціалістів в сфері ІТ-технологій, та власники цих компаній не створюють і не реєструють компанії в Україні через податковий тиск та ін. Вони формують бізнеси, які обслуговують великі західні компанії, або реєструють компанії за кордоном. Відповідно кількість ІРО скоротилася до нуля порівняно з десятками, які були в 2007 році.

З яскравих компаній, які цікаві інвесторам — це українські компанії сільськогосподарського сектору. Є відомі компанії з України, серед їх акціонерів є великі західні інвестиційні фонди. Але в свій час ці компанії обрали майданчиком для лістингу і залучення коштів іноземні фондові біржі.

Наприклад, українська компанія Кернел — один з найбільших в світі експортерів соняшникового масла — має чудову операційну історію, постійно зростає, генерує прибуток, дуже добре диверсифікована, що знижує ризики інвестицій, виплачує дивіденди, регулярно звітує. Будь-який інвестор потенційний або існуючий, може отримати інформацію про діяльність компанії через сайт компанії, або Варшавську фондову біржу і вже потім прийняти рішення інвестувати або ні.

До схожих компаній можна віднести МХП, це компанія яка торгується в Лондоні, всім відома ТМ “Наша ряба”. Українська компанія, прекрасний бізнес, але основний торговельний майданчик в Лондоні. Dragon Capital за певний час своєї роботи зміг створити подвійний лістинг акцій МХП в Україні, тому в інвесторів з’явилась можливість вкласти в компанію і стати її акціонером навіть не виводячи гроші за кордон, а інвестуючи прямо тут.

Акції компанії Ferrexpo, одного з найбільших в світі виробників металургійної продукції знаходяться в Лондоні. В Україні їх купити неможливо, хоча компанія досить прибуткова.

 

Чому інвестори дивляться на Україну?

Чому інвестори дивляться на Україну і не поставили хрест на нашому фондовому ринку? Тому що акції українських компаній недооцінені. Недооцінка акцій визначається співвідношенням ціни до прибутків, які вона генерує або може генерувати, або до дивідендів які вона виплачує. Варто порівняти як оцінюються компанії в Україні і в світі. Якщо компанія на кожну акцію генерує 1 долар і зобов’язується в своїй дивідендній політиці виплачувати весь прибуток у вигляді дивідендів, будь хто захоче за 1 долар купити цю акцію. Сьогодні заплатив долар, на наступний рік видали долар дивідендів, далі залишаєшся власником акції, а гроші повернулися. Друга людина захоче купити таку акцію за 2 долари, хтось за 3, хтось за 10. Коли акції починають торгуватися по 10 доларів, а дивіденди прибуток є 1 є коефіцієнт PЕ, так само відомий як ціна акції на прибуток на одну акцію. Чим такий коефіцієнт корисний? Він порівнює відносну прибутковість і привабливість акцій. Наприклад, українська Ferrexpo може торгуватися з РЕ 4, тобто за 4 роки можна повернути свої інвестиції, якщо компанія буде виплачувати весь прибуток у вигляді дивідендів. Дуже схожа компанія з Австралії або Бразилії може коштувати і торгуватися з показником РЕ 6, РЕ 8, тобто в півтора-два рази дорожча. Чи нормальна така ситуація? Можливо нормальна, тому що там є кращий захист інтересів інвесторів. Може ненормальна, тоді слідує що акції українських компаній недооцінені. Цей показник також відрізняється від сектора до сектора. Сталі компанії, які мають низьке зростання, тобто їх прибуток з року в рік зростає повільно або взагалі не зростає, як правило будуть торгуватися з меншими коефіцієнтами. Все одно в розвинутих ринках більш характерний PE понад 10, може бути 12, 15. Наприклад, американські акції торгуються в середньому SNP з PE понад 22, значно більше ніж в Україні. Але компанії з індексу NASDAQ торгуються з коефіцієнтом PE 40, 40+ , тому що інвестори вірять що доходи будуть збільшуватися кратно, в 2-3 рази протягом наступних кількох років.

 

Як інвестувати в акції в Україні чи за кордоном?

Чому б звичайному українцю не взяти участь в інвестуванні і не вкласти частину вільних грошей в фондовий ринок України? Фондовий ринок дуже звузився через кілька причин: по-перше, дуже мало акцій у вільному обігу. По-друге, акцій якісних компаній теж залишилося небагато. Також інвестори бояться інвестувати в довготермінову перспективу в Україні через знецінення гривні. Навіть, якщо вартість акцій в гривні зросте, пройде час і в доларовому еквіваленті вартість буде менша ніж на початку інвестиції. Такі побоювання зовсім не безпідставні. Тому рекомендації такі – знаходячись в Україні обирати акції компаній, які виплачують регулярний дивідендний доход — наприклад, акції банку Аваль. Є зрозуміла, прозора структура власності, це частина міжнародної банківської групи “Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ”. Від такої компанії можна не очікувати негативних і агресивних рішень по відношенню до міноритарних акціонерів. Єдина проблема – дуже маленький free float понад 99% акцій вже в руках цих двох акціонерів, тому дуже важко інвестувати або створити портфель вартістю 5-10 млн доларів. Але легко проінвестувати кількасот тисяч гривень, сподіваючись отримати дивідендний дохід від 15-20%.

Минулого 2019 року фондовому ринку було досить важко конкурувати з іншим класом активів — з облігаціями внутрішньої державної позики. Тому що держава створила унікальні умови і фактично звільнила інвесторів від податків за доходами за цим видом інвестицій. Якщо ти отримав дохід від інвестування в акції, будеш платити податок на прибуток. Якщо ти отримав дохід від інвестиції в ОВДП, податку на прибуток не буде, а військовий податок 1,5% також відмінили. Тому податкове питання, транзакційні витрати, наскільки складно відкрити рахунок, які комісії брокера – це додаткові, але важливі речі, які треба брати до уваги, приймаючи рішення щодо інвестування.

Чи можна інвестувати 100 гривень? Теоретично можна, але комісії брокеру і витрачений час на відкриття рахунку фактично з’їдять інвестицію, навіть якщо заробити ще 100 гривень при вдалому інвестуванні. Тому завжди треба робити співмірність інвестицій, очікуваного прибутку і витрат на протязі процесу інвестування.

Серед позитивних змін те, що Центральний банк України і регулятор пішли на зустріч бажанням інвесторів долучитися до міжнародної спільноти. Українцям було дозволено виводити за кордон спочатку 50 тис. доларів в рік, зараз 100 тис. доларів якими можна вільно розпоряджатися, включаючи інвестування в іноземні цінні папери. Зараз багато українців відкривають інвестиційні рахунки за кордоном у міжнародних брокерів, отримуючи можливість долучатися до інвестицій в американський і європейський фондовий ринок. Новачкам не слід робити це самостійно, краще звернутися за порадою і консультацією до брокерів, торговців цінними паперами в Україні. Дехто з них може бути представником західних інвестиційних брокерів, або як мінімум, розуміти яким чином все зробити краще і безпечніше, щоб не втратити гроші.

 

Які акції купувати?

Як правильно вибрати об’єкт інвестиції? Це не просто купити компанію за порадою друзів — хтось працює в цікавій компанії і чув, що будуть гарні прибутки. Або сусід інвестував і отримав 20% дивідендів і ціна акцій постійно зростає. Жодного аналізу — почув і зробив! Краще підійти більш аналітично — проаналізувати прибутки компанії, динаміку, порівняти динаміку і прибутки компаній, які доступні для інвестицій за певний проміжок часу. Важливо мати цільові показники — не купувати компанії, які мають співвідношення ціна-прибуток РЕ більше ніж 10 чи 15, треба дивитися лише на компанії, які є нижче.

Чому необхідно аналізувати тільки доступні компанії? Якщо знаходитись в Україні і не мати можливості вивести кошти за кордон і купити акції Tesla, немає сенсу аналізувати її економічні показники, які недосяжні, навіть якщо дійти висновку що компанія цікава, приваблива і дешева. Все одно реалізувати інвестиційну стратегію неможливо.

Коли ж говорити про те, що є можливість інвестувати гроші в компанії, треба дивитися на надійні джерела інформації. Якщо компанія публічна, вона зобов’язана розкривати ключову фінансову, операційну інформацію про свою діяльність на своїх сайтах, сайтах біржі, в звітності до державних регуляторних органів. В першу чергу слід шукати інформацію на сайтах компанії. Також за законом компанії звітуються перед інвестором та регулятором, це можуть бути достатньо детальні яскраві презентації, які можна аналізувати. Більш простий спосіб — укладання відносин з торговцем цінними паперами, інвестиційним брокером. Дехто з них має великий аналітичний департамент, такий як в Dragon Capital, аналітики якого мають секторну спеціалізацію. Їх робота полягає в аналізі всієї доступної інформації, її узагальненні і створенні аналітичного звіту. В ньому представлена фактична інформація, очікувані показники щодо прибутків, зазначені ризики для інвесторів і очікувана дохідність. Варто проаналізувати звіти не тільки одного аналітика, а декількох і вже потім приймати рішення з приводу інвестицій.

 

Де брати інформацію про акції?

Якщо говорити про публічні компанії, будь-яка інформація, що отримана на сайті компанії є публічна. Можна без сумнівів приймати інвестиційне рішення, посилаючись на цю інформацію. Проте, якщо скористатися непублічною інформацією, про яку ринок не знає, а вона є значна – будуть проблеми. Наприклад, компанія 10 років показувала прибуток, але раптом щось сталося. Через день-два така інформація стає публічною, а хтось торгує на такій інформації. Потенційно можна чекати на розслідування від регулятора і штрафи, тому що була використана непублічна інформація. Людина яка поширила цю інформацію і людина, яка торгує на такий інформації, порушили закон. Є дуже багато прецедентів, коли за такі інвестиції інвестори несли значні штрафи, які вимірювалися десятками мільйонів доларів. Проходять судові слухання і засідання, в деяких випадках можна довести, що людина не могла знати про інсайдерську інформацію, а просто відторгувала. Але якщо інсайдер володіє доступом до непублічної інформації, використовує її і купує акції на рахунок своїх родичів, будь-який суд вирішить, що має місце порушення законодавства. Тому торгівля на інсайдерській інформації заборонена. Бувають випадки, коли інвестор гарно знає ситуацію навколо компанії і відчуває, що отримані дані непублічні, рекомендується звернутися до компанії, щоб вона опублікувала цю інформацію. Як тільки інформація стає публічною, одразу з’являється можливість торгувати.